Read the Bible

¹ І Йов далі вів мову свою та й сказав:

² О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

³ коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

⁴ як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

⁵ коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

⁶ коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

⁷ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

⁸ як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

⁹ зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

¹⁰ ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

¹¹ Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

¹⁵ Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

¹⁷ Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

¹⁸ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

¹⁹ для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

²⁰ Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

²¹ Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

²² По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

²³ І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

²⁴ Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

²⁵ Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!