Read the Bible

¹ А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

² Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

³ Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

⁴ рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

⁵ Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

⁶ так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

⁷ ревіли вони між кущами, збирались під терням,

⁸ сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

⁹ А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

¹⁰ Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

¹¹ бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

¹² По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

¹³ Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

¹⁴ немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

¹⁵ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

¹⁶ А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

¹⁷ Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

¹⁸ З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

¹⁹ Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

²⁰ Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

²¹ Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

²² На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

²⁴ Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

²⁵ Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

²⁶ Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

²⁷ Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

²⁸ ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

²⁹ Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

³⁰ моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

³¹ І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...